На зустріч із Шевченком – у сільську бібліотеку

    2014 рік – знаменний для всіх українців. Він проголошений роком Шевченка, адже саме цього року йому виповнилося б 200 років.

     До цієї дати Берлогівською сільською бібліотекою проведено багато цікавих заходів.

     Цікаво і змістовно пройшла у бібліотеці зустріч поколінь «Ставлення до Кобзаря у нашій родині». На святкове дійство завіталао багато сільських родин, серед яких родина нині покійного Прокопа Хромея. Кобзар у цій сім’ї шанують нарівні із Біблією. Сімейній книзі-реліквії понад сто років. Порвану і зношену палітурку книги тридцять років тому Прокіп Хромей власноруч відреставрував і залишив своїм нащадкам сімейну святиню, яка тепер передається з покоління в покоління бойківської родини. Тепер цінною книгою опікується дочка Оксана Хромей-Дмитрів. На бібліотечному святі вона разом із своїми онуками Максимом та Віктором читали безсмертні твори великого поета. Коли вони побачили, що в бібліотеці організована книжкова виставка «Шевченко у моїй сім’ї», вирішили на деякий час віддати сімейну реліквію – книгу «Кобзар» на користування у сільську бібліотеку, щоб і інші могли долучитися до читання, чи навіть потримати в руках цю цінну книгу.

     Також у бібліотеці з дітьми 4-5 класів проведено віртуальну подорож «Музеями Шевченка». Завідуюча бібліотекою Світлана Дмитрівна Шмигельська за допомогою Інтернету разом з дітьми «відвідали» Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка, літературно-меморіальний музей Т. Шевченка в селі Шевченкове, що на Черкащині, музей історії села Вільшана. Згодом юні мандрівники переглянули книги про життєвий і творчий шлях Кобзаря, що є в бібліотеці.

     Незабутні враження залишив читачам бібліотеки перегляд відеоролика «Українські діти у світі читають Кобзар». Завдяки новітнім технологіям, приходу Інтеренету у сільську бібліотеку наші користувачі мають можливість отримувати значно більше різноманітної інформації. Особливо люблять юні читачі переглядати відеоматеріали, що доповнюють прочитані книги. Хоча вони всі читають і самі декламують вірші Тараса Шевченка, побачити як це роблять діти 3-6 років у Туреччині, Канаді, Вірменії, Грузії, Словенії – їм було надзвичайно цікаво. Та і дорослих до сліз зворушили поетичні рядки українського Генія, що звучали на ламаній українській мові. Всі із завмиранням в серці спостерігали, як ці маленькі артисти з неймовірною щирістю, непідкупністю, по-дитячому відверто декламували безсмертні творіння Шевченка. А переглянувши це відео, усі присутні і самі побажали взяти участь у таких читаннях.

     Рік Шевченка продовжується, попереду ще багато цікавих зустрічей, відкриттів, позитивних вражень. Читаймо Шевченка разом.

«Афганська війна – не наша вина»

    15 лютого 2014 року минає 25 років з часу, коли останній солдат радянської армії покинув територію Афганістану, але нажаль роки тієї війни кровоточать і досі. Дорогою ціною далася вона для України та Прикарпаття.

     Близько 3 тис. наших земляків пройшли через криваву бійню, 83 із них втратили найдорожче – своє життя.

    Але й багатьом тим, кому пощастило живими повернутися додому, афганський біль постійно нагадує про себе. І досі дають про себе знати рани, контузії і хвороби, отримані багато років тому.

    Торкнулася ця біда і нашого села Берлоги. Шестеро юнаків пройшли пекло війни Афганістану: Гура Віктор, Федик Олександр, Фединяк Роман, Фединяк Василь, Худяк Дмитро, Тунків Роман, нажаль Фединяк Роман повернувся на рідну землю в «чорнім тюльпані». Він загинув 17 березня 1980 року, прикриваючи відхід друзів, Роман був командиром відділення саперів.

    14 лютого 2014 року спільно із клубом, школою, виконавчим комітетом, духовним наставником о. Романом Наритником та районною спілкою ветеранів Афганістану в бібліотеці проведено годину пам’яті «Афганська війна – не наша вина», щоб вшанувати пам'ять односельчанина Р. Фединяка.
     Розпочала захід сільський голова Ірина Ясінець, вона поділилася спогадами, що ще й досі у неї перед очима похорон Романа, солдати з гвинтівками, які віддавали честь своєму побратиму та обличчя згорьованої матері, яка плакала за своїм єдиним сином.

    Ведуча – зав. клубом розповіла, скільки горя принесла оця безглузда та нікому непотрібна війна, яка тривала майже 10 років. Скільки смертей, скільки горя принесла ця війна. І ми повинні пам’ятати тих, хто недожив. 

     Зав. бібліотекою Світлана Шмигельська зачитала уривки з книги О. Слоньовської «В Афганістані, в «чорнім тюльпані»…», де розміщена коротенька біографія Романа Фединяка, його мрії, які так і не збулись, а також в цій книзі згадується, що Роман написав два листи з Афганістану, нажаль другий лист мати отримала вже після похорону сина, саме цей лист зберігається в бібліотеці, і коли учень 9 класу Мельник Андрій зачитав цього листа, у присутніх на очах з’явилися сльози. 23.11.1981 р. – Романа Фединяка посмертно нагороджено Орденом Червоної Зірки, а в 1988 р. – грамотою Президії Верховної Ради СРСР – посмертно.

     Андрій Мельник та Зоряна Бичків прочитали тривожні вірші «Ховали інтернаціоналіста» та «Афганська війна – не наша вина», «Рідна моя, мамо» та «Очі туманить ядуча сльоза».

Присутні переглянули альбом «Ніхто не забутий, ніщо – не забуто», де зібрані фотографії, вирізки з газет та останній лист Романа.

     На завершення, голова спілки ветеранів Афганістану Рожнятівщини Василь Мацевко подякував присутнім за проведену годину пам’яті та попросив вшанувати Романа Фединяка хвилиною мовчання.

    Також В. Мацевко подарував громаді с. Берлоги книгу О. Слоньовської «В Афганістані, в «чорнім тюльпані».

    Усі присутні, разом із священиком о. Романом Наритником відправились на цвинтар до могили Романа Фединяка, де була відправлена панахида.

     15 лютого – день скорботи і вшанування тих, хто не повернувся додому з афганської війни, і свято для тих, хто залишився живим. Ми віримо, що більше не будуть убивати хлопців на чужих землях.

Ми віримо в те, що завжди спокій буде .

Не буде «похоронок» і смертей.

І що Держава всіх нас не забуде,

Людей, які бажають миру.

Котрі відчули на собі всі наслідки війни.

А ми тебе, Державо, розбудуємо

Міцною станеш ти на всі віки.